У США померла Доллі Партон – одна з найвідоміших кантрі-співачок світу, авторка хітів, акторка, бізнесвумен і багаторічна союзниця ЛГБТК+ спільноти. Їй було 80 років.
Як повідомила родина артистки, Партон померла у своєму будинку в Нешвіллі. У заяві, яку приписують її племіннику та керівнику служби безпеки Браяну Сіверу, йдеться, що вона пішла з життя мирно. Для найближчих родичів планують провести невелику приватну церемонію прощання.
Сівер також опублікував відео, в якому розповів, що його тітка ще кілька років тому попросила записати таке звернення на випадок її смерті.
“Я уявляв, наскільки важким буде цей момент, але тільки зараз по-справжньому це усвідомлюю”, – сказав він.
Доллі Партон народилася у штаті Теннессі та виросла в небагатій родині. Згодом вона стала однією з найвпливовіших постатей в історії американської музики.
Її пісні “Jolene”, “9 to 5” та “I Will Always Love You” давно стали класикою. За десятиліття кар’єри Партон отримала численні Grammy, очолювала чарти, знімалася у кіно та побудувала власну бізнес-імперію, до якої входить і парк розваг Dollywood.
Останні роки її здоров’я все частіше ставало темою для преси.
Ще 21 серпня Партон розповідала журналу People, що має проблеми зі здоров’ям, якими певний час нехтувала, доглядаючи за чоловіком.
Вона згадувала, що вже переживала складні періоди в минулому, зокрема на початку 1980-х, коли на кілька місяців випала з активної роботи. Водночас Партон наголошувала, що продовжує відновлюватися і все ще має багато планів.
“У мене ще так багато речей, яких я хочу досягти”, – говорила вона.
Через проблеми зі здоров’ям артистка спочатку перенесла серію концертів у Caesars Palace у Лас-Вегасі, а згодом повністю її скасувала.
Союзниця ЛГБТК+ спільноти задовго до того, як це стало звичним
Для квірної аудиторії Доллі Партон давно була значно більшою, ніж просто кантрі-зіркою.
Вона стала культовою постаттю для кількох поколінь драг-квінів, а її сценічний образ, гіперболізована жіночність, самоіронія та свобода самовираження органічно увійшли до квірної попкультури.
Але важливішою за естетику була її позиція.
У 1980-х і 1990-х роках, коли багато зірок американського кантрі уникали будь-якої публічної асоціації з ЛГБТК+ людьми, Партон підтримувала ВІЛ/СНІД-організації та представників спільноти пожертвами і словами солідарності.
Робила це без гучних кампаній і без спроб перетворити підтримку на частину власного бренду.
Згодом вона відкрито виступала за рівні права для одностатевих пар.
У більш пізні роки, коли в США дедалі гострішими ставали політичні суперечки навколо прав трансгендерних людей, Партон також висловлювалася на їхню підтримку.
Для артистки з настільки традиційного музичного середовища це було особливо помітно.
Кантрі довгий час асоціювалося з консервативною аудиторією, релігійністю та політичним правим флангом. Партон же роками залишалася в цьому світі, не відмовляючись від власних цінностей і не відвертаючись від квірних людей.
Її позиція рідко була агресивною чи конфронтаційною. Вона говорила просто – про повагу, любов і право людей жити своїм життям.
Саме тому для багатьох ЛГБТК+ людей вона стала тією рідкісною знаменитістю, яка не просто симпатизувала спільноті, а залишалася поруч протягом десятиліть.
Спадщина, яка виходить далеко за межі музики
Про Доллі Партон легко говорити мовою рекордів, нагород і продажів.
Але її вплив був значно ширшим.
Вона стала символом самостійності, гумору, жіночої сили, ексцентричності без вибачень і здатності залишатися собою навіть у середовищі, яке часто вимагало відповідати чужим очікуванням.
Для ЛГБТК+ людей у цьому завжди було щось дуже впізнаване.
Можливо, саме тому Партон так органічно стала частиною квірної культури – не тому, що намагалася нею стати, а тому, що її публічний образ і життєва позиція багато років говорили про право людини бути собою.
Доллі Партон залишила після себе музику, яку слухатимуть ще дуже довго.
І пам’ять про союзницю, яка підтримувала квірних людей тоді, коли це було значно менш безпечно і популярно, ніж сьогодні.