Гомосексуальність у професійному чоловічому футболі досі залишається темою, про яку говорять значно менше, ніж хотілося б. Саме на цьому напруженні побудований дебютний роман німецького автора Тобіаса Вольфа Verbotene Pässe — «Заборонені паси», який вийшов у видавництві Main Verlag.
У центрі історії — Боно Брандт, надзвичайно популярний німецький футболіст, улюбленець уболівальників і людина, чиє ім’я асоціюється з успіхом на полі. Діти носять футболки з його номером, дорослі обговорюють його голи, а для медіа він — практично національний герой.
Поки одного дня все не змінюється.
Жовта преса публічно повідомляє, що Боно — гей. Не тому, що він сам вирішив зробити камінг-аут, а тому, що хтось забрав у нього право самому визначити момент і спосіб, у який говорити про власну сексуальність.
Для героя це не просто скандал. Це втрата контролю над власним життям.
Клуб, замість підтримки, думає насамперед про репутаційні ризики й радить футболісту на деякий час зникнути з поля зору. Тим часом біля його дому вже чатують папараці, а кожен крок перетворюється на нову потенційну сенсацію.
Тож Боно тікає.
Втеча з великого футболу — у маленьке село
Уночі він вирушає до Бергталя — тихого села біля підніжжя Альп, де живе його давня подруга Анна. Вона керує місцевим готелем і погоджується прихистити його на кілька днів.
Принаймні так задумувалося спочатку.
Але коротка пауза поступово перетворюється на довший відступ від звичного життя. До Боно прибивається кіт, який швидко стає його улюбленцем. А потім у його житті з’являється Йона — фізіотерапевт, який тренує місцеву футбольну команду і, як неодноразово підкреслює роман, має дуже красиві очі.
З цього моменту Verbotene Pässe переходить у знайомий жанр sports romance — романтичної історії про те, як особисте життя стикається з тиском професійного спорту.
Проте Тобіас Вольф не намагається зробити з книжки максимально відверту чи еротичну історію. На відміну від популярних квірних спортивних романів на кшталт серії Game Changers Рейчел Рід, тут значно більше уваги приділено емоційній близькості, сором’язливості, невпевненості та поступовому зближенню двох чоловіків.
Іншими словами, це не історія, яка тримається на сексуальній напрузі. Її головний конфлікт — між життям, яке від героя очікують інші, і життям, яке він сам хотів би для себе.
Камінг-аут без згоди як центральна травма
Найсильніша частина зав’язки — сам примусовий аутинг.
Для ЛГБТК+ людей камінг-аут має сенс лише тоді, коли людина контролює цей процес сама. Хто дізнається, коли дізнається, яким чином і за яких обставин — усе це має залишатися особистим рішенням.
У романі Боно цього вибору позбавляють.
І це особливо важливо саме в контексті футболу, де маскулінність, гомофобні стереотипи та страх реакції фанатів досі можуть створювати сильний тиск на квірних спортсменів.
Тому зав’язка роману цілком могла б стати основою для глибокої розмови про професійний спорт, таблоїдну культуру, приватність і гомофобію.
Але, як зазначає queer.de у своїй рецензії, книжка далеко не завжди йде настільки глибоко.
Деякі питання залишаються без відповіді. Хто саме аутнув Боно? Чому в маленькому селі його так довго ніхто не впізнає? Як у підсумку поводиться клуб? Що відбувається з його кар’єрою?
Тема гомофобії в сільській місцевості теж лише намічена. Окрім кількох пліткарок і місцевих хуліганів, Бергталь показаний майже як безпечний рай, де герой може перевести подих і знайти себе.
Це робить роман менш реалістичним, але, можливо, більш затишним.
Квірна футбольна казка, яка дозволяє втекти від реальності
Саме так queer.de і описує Verbotene Pässe — як своєрідну гей-футбольну казку.
Світ роману не дуже жорстокий до героїв. Проблеми тут мають властивість розв’язуватися швидше, ніж це часто відбувається в реальному житті, а маленьке альпійське село стає майже ідеальним місцем для нового початку.
Для когось це може здатися надто просто.
Для когось — навпаки, саме цього й бракує.
Квірні історії роками часто будувалися навколо трагедій, відторгнення, смерті, насильства або самотності. Тому право на легку, романтичну, майже казкову історію теж має значення.
Не кожен роман про гея у футболі зобов’язаний ставати соціологічним дослідженням гомофобії в спорті.
Іноді достатньо дозволити герою після болючого аутингу поїхати в гори, зустріти хорошу людину, закохатися і хоча б на 176 сторінок отримати шанс на життя, у якому все складається трохи краще, ніж у реальності.
Можливо, саме тому така історія працює.
Вона фантазує про світ, де відкритий гей може бути найпопулярнішим футболістом країни, пережити публічний скандал і зрештою не втратити себе.
І було б непогано, якби колись це перестало звучати як казка.
