Рейвен Дайк: “Я підтримую усіх українців, які хочуть повернути свої території та мир на свою землю”

Рейвен Дайк — британка, колишня військова та відкрита представниця ЛГБТ+спільноти. З Рейвен ми познайомились у Фейсбуці, коли вона сама знайшла нашу організацію та запропонувала свою допомогу. Спостерігаючи за війною, яку Росія веде проти України, Рейвен вирішила, що май допомогти українцям, організувала збір серед місцевої спільноти людей з інвалідністю та на власному будиночку на колесах приїхала до Львова, аби передати крісла колісні. Коли Рейвен потрапила до міста, Росія якраз випустила кілька ракет по Львову. Ми переховувались цей час в укритті та розмовляли про відстань, на якій йдуть обстріли, адже Рейвен — ветеранка, і знається на військових діях; про її бажання допомогти українцям і власний шлях до союзництва.

Військовою я стала випадково. Мені було років 16, я ремонтувала свій мотоцикл і мені треба було потрапити до гаражу, але почалась страшна злива. Я шукала якогось прихистку по дорозі і знайшла будівлю з причілком. На дзвінку біля дверей було написано “Royal Air Force” (“Повітряні сили Великої Британії, — прим.). Я подзвонила і сказала, що на вулиці дощить і чи можна мені зайти та перечекати у них. І мені дозволили.

Мені запропонували там роботу, а я хотіла піти з дому і стати незалежною. Я не була щасливою вдома. Мене запитали, що я можу робити, на що я відповіла, що можу ремонтувати машини. Вчитись я не хотіла, бо ненавиділа школу, але я її все ж таки закінчила. Потім мені довелось здати екзамен для влаштування на роботу, і я набрала 98% з інженерної справи. Тож мене взяли, як тільки мені виповнилось 17 років, і я пішла працювати. Мене взяли у збройний відділ: бомби, пушки, боєприпаси, підривні засоби… Через три роки я стала капралом. Шість років я провела в Німеччині, працювала у відділі ядерної зброї.

Мені довелось піти зі збройних сил після поранення. Я єдина, хто вижив після попадання ракети. Уламок впав просто на мене і розірвав мене на шматки. Тож мене чекали лікарняні палати, госпіталі, довга реабілітація і прощання з армією.

Після виходу на пенсію я вирішила, що хочу допомагати людям. Я вмію працювати з цифрами і подумала, що можу волонтерити і впорядковувати фінанси людей, щоб вони не витрачали їх на всіляке лайно, а робили заощадження. Крім того, я зайнялась активістською діяльністю на підтримку ЛГБТ-руху в Британії. Протести, акції, перформанси, — я була всюди, бо хотіла бути причетною до змін. Тому дуже рада бачити, як мої українські браття та сестри зі спільноти долучаються до прайдів по всьому світу і гордо несуть веселковий прапор та прапор України. Ви надзвичайні!

Моїм найбільшим розпачем було те, що я не могла подарувати мамі онуків. Коли я це озвучила їй, вона запитала, а чому я не хочу це зробити сама, тобто через штучне запліднення. Я подумала: а чому б і ні? І я пройшла через цю процедуру, а вона тримала мене за руку. Перша вагітність закінчилась трагічно, у мене стався викидень. Я пішла на повторну процедуру і так у мене з’явилась старша донька Лука. А потім з’явилась Террі. Насправді, вони — неідентичні близнючки, які народились з перервою у два з половиною роки, адже клітини були взяті в один день. Люди, коли чують цю історію, кажуть що мені варто написати книжку про своє життя. Мої доньки — це моє щастя, я виховую їх вільними, ми багато подорожуємо, хочу показати їм, який наш світ різноманітний і що його треба берегти.

Те, що Росія робить з Україною, — справжнє варварство та терор. Вони б’ють по цивільних об’єктах, а кажуть що цілились у військові частини. Це ж такий цинізм! А ці обстріли залізничних шляхів… Для чого це робиться? Для того, щоб знерухомити українців, щоб вони не могли пересуватись країною та отримувати допомогу від західних партнерів. Ворог знає, що робить! До біса їх!

Я була вже в Україні після початку повномасштабного вторгнення і мені не було у вас страшно. Я знаю, за що ви боретесь. І я — ветеранка, тож я знаюсь на війні. Я приїхала, щоб передати обладнання, крісла колісні людям з інвалідністю, побувала у шелтері для ЛГБТ+ людей. Зараз я планую другу поїздку, щоб передати медичне обладнання для людей з інвалідністю, зокрема катетери, сечоприймачі та інше. Я знаю, що є проблеми з постачанням цих препаратів. І звісно, я продовжуватиму підтримку української ЛГБТ+спільноти.

Я у захваті від українців! Від вашої відваги! Я підтримую усіх ЛГБТ-військових, які зараз на фронті і борються з цим виродком Путіним та його диявольськими посіпаками. Я підтримую усіх українців, які хочуть повернути свої території та мир на свою землю.

Інтерв’ю записала Таня Касьян. Авторка ілюстрації Анастасія Левицька. Серію матеріалів “Союзники на війні” реалізовано ГО “Точка опори ЮА” у межах проєкту Allies in Action за підтримки Freedom House в Україні.

Джерело

Сподобалось? Знайди секунду, щоб підтримати нас на Patreon!
Поділись публікацією