Непомітні українські сім’ї. Чому важлива легалізація одностатевих шлюбів

Мін’юст роками тягне кота за хвіст і не виконує доручення Уряду про розробку законопроєкту про цивільні партнерства

Юридичне визнання одностатевих пар під час війни

Петиція з вимогою «легалізувати одностатеві шлюби» на сайті Президента України набрала 25 тисяч підписів, і це означає, що Президент зобов’язаний її розглянути.

Проте, щоб дозволити в Україні одностатеві шлюби, необхідно внести зміни до Конституції, а це заборонено робити під час воєнного стану.

Юридичне визнання одностатевих пар під час війни – не просто на часі, це нагальне питання. Де-факто у нас тисячі таких сімей, просто держава юридично їх не помічає. Тисячі українських військових, представників і представниць ЛГБТ спільноти не можуть користуватися тими ж правами, що й різностатеві пари. Їхні партнери чи партнерки не мають пільг, що надаються різностатевим парам, не можуть відвідувати своїх коханих у лікарні, не можуть отримати тіло загиблого/ї, успадкувати його чи її майно та прийняти опіку над їхніми спільними дітьми.

З тими ж проблемами стикаються тисячі внутрішньопереміщених ЛГБТ українців та українок, що постраждали від pociйської окупації, чиї кохані були вбиті, а спільне майно зруйноване.

Я щиро підтримую заклик Віктора Пилипенка, голови Військові ЛГБТ та наші союзники Ukrainian LGBT Soldiers and our Allies – узаконити одностатеві родини в Україні.

Для цього не обов’язково вносити зміни в Конституцію – достатньо виконати те, що обіцяв уряд Яценюка, а потім і уряд Шмигаля, прописуючи Плани дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини. Запровадити в Україні інститут цивільних партнерств, який охопив би як одностатеві, так і різностатеві пари.

Мін’юст роками тягне кота за хвіст і не виконує доручення Уряду про розробку законопроєкту про цивільні партнерства. Офіційно Мін’юст має час до грудня 2023 року. Denis Malyuska і Valeria Kolomiets варто прискоритися.

У чому ж відмінність між цивільним партнерством та шлюбом?

Майже ніякої. Окрім того, що цивільне партнерство не змінює «священне» для багатьох поняття шлюбу, як союзу чоловіка й жінки. Та НЕ дозволяє спільного усиновлення дітей. Решта прав такі ж, як в усіх одружених пар.

Цивільні партнерства діють в Естонії, Чехії, Словенії, Чорногорії, Угорщині, Італії, Хорватії та вже незабаром стануть доступними в Литві та Латвії. Законопроєкти, подані урядами цих країн, вже на завершальній стадії розгляду парламентами та мають підтримку більшості.

Останні соціологічні дослідження КМІСу показують, що українці цілком не проти цивільних партнерств, і що наше суспільство стало значно толерантнішим до ЛГБТ спільноти за останні роки.

63,7% українців вважають, що ЛГБТ люди повинні мати такі ж права, як і решта українців. 23,6% українців підтримують запровадження цивільних партнерств для одностатевих пар, а ще 27,1% вказали, що їм байдуже (тобто вони не проти), існуватимуть партнерства, чи ні.

Рано чи пізно Україна стикнеться з питанням цивільних партнерств у процесі інтеграції до ЄС. Це може стати вимогою Єврокомісії або будь-якої країни для розблокування наступного етапу переговорів про членство. Обравши європейський шлях – ми обрали і європейські цінності. Саме час звернути увагу на заклики українців, серед яких і військові. Слово за Президентом – він має закликати Уряд внести законопроєкт про цивільні партнерства – до Верховної Ради.

Інна Совсун
Народна депутатка 

Джерело

Сподобалось? Знайди секунду, щоб підтримати нас на Patreon!
Поділись публікацією