Буття вразливих спільнот у часи війни (частина 1): Волонтерка та доброволець з ґендерною невідповідністю

Скрутні часи об’єднують спільноти. Минуло сім місяців відтоді, коли регулярні російські війська відкрито відважились на повномасштабне вторгнення в Україну. За цей час різні спільноти згуртувалися та посилили мережування. Й один з таких прикладів – ком’юніті трансґендерних, небінарних та квір-людей, які не лишаються байдужими до проблем один одного.

Подрузі в окупації

Представники громадської організації ПРОЖЕКТОР рушають до Запоріжжя, що в 50 кілометрах від лінії фронту. Напередодні візиту російські війська активно гатили по Оріховому та Гуляйполю, а деякі їхні ракети летіли й в напрямок обласного центра. Не всиляє спокою та надійності й сама поїздка, тим паче нічна, що супроводжується сильним дощем. Під ранок частина нашого шляху пролягає вздовж ріки Дніпро, де по інший бік окуповані території. Звідти здіймаються у небо стовпи диму – це вдале відпрацювання ЗСУ по ворожих цілях. Деколи лунає повітряна тривога, через яку нервуєшся і не усвідомлюючи очікуєш звуків обстрілу чи вибухів. Проте ми дістаємося центру формування українського козацтва без зайвих пригод.

Тут ми завітали до офісу благодійної організації «Мережа 100 відсотків життя. Запоріжжя», де зустрілися з представницею місцевого транском’юніті, волонтеркою Альбіною Кузьменко. У неї в руках невеликий пакунок – це чергова партія препаратів замісної гормональної терапії для її подруги, що залишилась по той бік лінії зіткнення.

«Я привезла препарати для трансдівчини, яка знаходиться в окупованому районі області. Через те, що я не дуже маю коштів, то звертають за допомогою до різних організацій. І коли мені надають або гроші, або препарати, то частину передаю до окупованої території, щоб допомогти людям в такий трудний момент», – зазначає Альбіна.

Цей пакунок для передачі вона вручає начальнику відділу програм дружньої організації Олексію Проценко. Він спаковує цю адресну допомогу у вантаж з іншими медикаментами, здебільшого препаратами антиретровірусної терапії для людей з ВІЛ. Його будуть передавати гуманітарною місією.

Тим часом наша розмова триває. Для розуміння значення ситуації трансжінка розповідає про здорожчання медпрепаратів, необхідних для підтримки здоров’я людей, що здійснюють зміну статі. Відтак довоєнна ціна одного з необхідних їй препаратів становила 340 гривень, і вже зросла до 720 за упаковку. Водночас на окупованій території таких ліків знайти неможливо.

«Для успішної терапії потрібно щонайменше дві упаковки на місяць. Й це ми говоримо лише про один препарат! Плюс потрібні вітаміни. А для того, щоб правильно корегувати терапію, необхідно проходити медичне обстеження, здавати аналізи, які здорожчали у півтора рази», – доповнює вона.

Таким чином, зберегти здоров’я представникам Т-спільноти стає дедалі витратніше.

Доброволець на Донбасі

За тривалі місяці війни багато людей зверталося до трансжінки, адже у вузькому колі спільноти Альбіну дуже добре знають через активну життєву позицію та громадську діяльність. Наша команда з нею познайомилась понад два роки тому, коли трансжінка вперше звернулася за допомогою юристів нашого проєкту «Human Rights Clinic». Тоді вона повністю змінювала свій ґендер у документах й потребувала покрокового супроводу спеціалістів. Тепер же опираючись на власний досвід вона нерідко спрямовує соратників та соратниць до необхідних інстанцій чи допомагає. А від дня відкритого російського нападу, як вона зазначає, ситуація всередині запорізького ком’юніті змінилася.

«Серед тих, кого особисто знаю, ситуація десь схожа з моєю тодішньою в тому плані, що самостійно зробили перехід, але медичну комісію тільки-но розпочали, а разом з цим постали й юридичні питання, зокрема з працевлаштуванням», – констатує вона.

Проте найскладніше стало у соціально-медичних питаннях. Альбіна розповідає про одного військового трансчоловіка, який пішов добровольцем. Зараз він час від часу приїжджає до Запоріжжя для проходження медичного огляду. Наша співрозмовниця не розкриває подробиць, тому що боєць у глибокому «стелсі», не бажає фігурувати у пресі та розповідати про себе, як про ЛГБК+, які боронять українські землі.

«Він зателефонував до мене, коли знаходився на передовій, з-під Донецька. У нього була серйозна проблема. Війна перервала його перехід – він не встиг зробити мастектомію. Це операція по видаленню молочної залози. Йому набивав синці приклад стрілецької зброї, через що не сходив набряк і біль», – згадує Альбіна.

Через цю проблему він вимушено покинув оборону на буремному Донбасі й недавно був прооперований у тутешній приватній клініці. Коштувало це понад 40 тисяч гривень. Наразі боєць проходить реабілітацію.

До речі, щодо питання участі у національному спротиві трансґендерів. На відміну від добору до військової служби, коли придатність людей, наприклад, з ґендерною дисфорією F64.0 обмежується військово-лікарською комісією або взагалі їх виключають з військового обліку, то у випадку бути добровольцями вони можуть без перешкод.

Як пояснює наша юристка Ганна Яблокова, згідно з Наказом МОЗ від 20 жовтня 1999 року №252 з оновленнями, розлади статевої ідентичності не входять до переліку медичних протипоказань на отримання дозволу на об’єкт дозвільної системи (тобто на зброю, бойові припаси до неї, засобів індивідуального захисту та активної оборони, вибухових матеріалів, приміщень, де проводиться їх виготовлення, ремонт, зберігання, реалізація та використання).

«І якщо кандидат чи кандидатка у члени добровольчих формувань проходить медичний відбір, а разом з цим професійну та психологічну перевірку, то підписує контракт добровольця територіальної оборони та приєднується до формування. Це прописано у Постанові КМУ від 29 грудня 2021 року №1449. А вже будучі у Силах територіальної оборони, добровольці можуть повністю або частково залучатися до завдань поза межами визначеної зони ТрО, тому як під час воєнного стану їх переводять в оперативне підпорядкування командирів військових частин», – доповнює правозахисниця.

Продовжуючи діалог з Альбіною, ми зачіпаємо питання переїзду до іншого регіону країни з менш напруженою ситуацією. До того ж, вона б могла виїхати за кордон, що дозволяють всі наявні документи. Однак виявляється, є певні обставини.


Автор статті – координатор проєкту «Human Rights Clinic»журналіст Олексій Лосинець.

Джерело

Сподобалось? Знайди секунду, щоб підтримати нас на Patreon!
Поділись публікацією
Залишити коментарій